ДЕВИАЦИЯ (франц. deviation, от лат. deviare сбиваться с пути) в генетике — вызванное мутациями изменение процессов онтогенеза в одном из альтернативных направлений.

ДЕВІАЦІЯ (лат. deviatio - відхилення, de - від, via - шлях) - різновид філембріогенезу, при якому зміни в розвитку органа відбуваються на середніх стадіях його формування і призводять до відхилень у будові цілого органа в дорослому організмі (порівняти з "архелаксис", "анаболія"). Термін запропоновано Ф. Мюллером (1864). За умов еволюції шляхом девіації рекапітуляція можлива лише на стадіях онтогенезу, попередніх від зміненої. Згідно даних О. М. Севєрцова, шляхом девіації в наземних хребетних здійснились еволюційні перетворення рудиментарної зябрової щілини між щелепною і під'язиковою вісцеральними дугами в порожнину середнього вуха. Складні кутні зуби ссавців, виходячи з характеру їх морфогенезу, виникли також шляхом девіації.
(Див. філембріогенез)

A DEVIATION is a difference or the (real or metaphorical) route followed by a different choice.