ДЕВИАЦИЯ (франц. deviation, от лат. deviare сбиваться с пути) в генетике —
вызванное мутациями изменение процессов онтогенеза
в одном из альтернативных направлений.
ДЕВІАЦІЯ (лат. deviatio - відхилення, de - від, via - шлях) - різновид філембріогенезу,
при якому зміни в розвитку органа відбуваються на середніх стадіях його формування і призводять до відхилень у будові цілого органа в дорослому організмі
(порівняти з "архелаксис", "анаболія").
Термін запропоновано Ф. Мюллером (1864).
За умов еволюції шляхом девіації рекапітуляція можлива лише на стадіях онтогенезу, попередніх від зміненої.
Згідно даних О. М. Севєрцова, шляхом девіації в наземних хребетних здійснились еволюційні перетворення рудиментарної зябрової щілини між щелепною і під'язиковою вісцеральними дугами в порожнину середнього вуха.
Складні кутні зуби ссавців, виходячи з характеру їх морфогенезу, виникли також шляхом девіації.
(Див. філембріогенез)
A DEVIATION is a difference or the (real or metaphorical) route followed by a different choice.