ЕПІГЕНЕЗ (лат. epigenesis, гр. epi - над, гр.genesis - розвиток, походження) — уявлення про зародковий розвиток організмів, що відбувається шляхом послідовних новоутворень. У ХVІІ-ХVІІІ ст. епігенез відіграв позитивну роль у протистоянні преформізму.
Термін "Епігенез" запропонував W. Harvey (1651).
Представники епігенетичної або постформаційної теорії: Каспар Фрідріх Вольф (1733-1794); Ганс Хрістіан Пандер (1794-1865); Карл Ернест фон Бер (1792-1876).

EPIGENETICS Heritable patterns of gene expression that occur in the absence of altered DNA sequence.