ЕПІГЕНЕЗ (лат. epigenesis, гр. epi - над, гр.genesis - розвиток, походження) —
уявлення про зародковий розвиток організмів, що відбувається шляхом послідовних новоутворень.
У ХVІІ-ХVІІІ ст. епігенез відіграв позитивну роль у протистоянні
преформізму.
Термін "Епігенез" запропонував W. Harvey (1651).
Представники епігенетичної або постформаційної теорії:
Каспар Фрідріх Вольф (1733-1794);
Ганс Хрістіан Пандер (1794-1865);
Карл Ернест фон Бер (1792-1876).
EPIGENETICS Heritable patterns of gene expression that occur in the
absence of altered DNA sequence.