Карповські читання 2005

ЦИРКУЛЮЮЧІ ІМУННІ КОМПЛЕКСИ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПАНКРЕАТИТІ Н.Є.Лісничук, С.І.Яворська, Л.П.Масловська, О.Я.Шутурма Центральна науково-дослідна лабораторія
Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського

Вступ. У багатьох випадках провідним фактором розвитку різноманітних захворювань стає не чинник, який спричинив той чи інший патологічний стан, а порушення, викликані зміненими, надлишковими або, навпаки, послабленими імунними процесами. З’являється все більше підтверджень того, що практично будь-яке захворювання перебігає на фоні зміни окремих імунних білків та їх комплексів. Одним з індикаторів стану імунного статусу організму і розвитку аутоімунних процесів є рівень циркулюючих імунних комплексів в крові. Тривала циркуляція в організмі імунних комплексів навіть при незначному підвищенні їх рівня призводить до утворення накопичень останніх в тканинах, підвищеної агрегації і адгезії тромбоцитів, що, в свою чергу, спричиняє порушення мікроциркуляції крові та облітерацію судин гемомікроциркуляторного русла, пошкодження і некроз тканин.

В розвитку імунокомплексного процесу важливе значення мають розміри імунних комплексів, оскільки найбільш патогенними є імунні комплекси середнього і малого розміру, здатні активувати систему комплементу. Власне ці імунні комплекси взаємодіють з низкою регуляторних систем організму, викликаючи реакцію пошкодження за типом феномену Артюса.

Визначення рівня імунних комплексів корисне в моніторинзі та лікуванні великої кількості захворювань. Разом з тим проблеми, пов’язані з обгрунтуванням доцільності визначення вмісту циркулюючих імунних комплексів при патологічних станах ще не отримали однозначного вирішення.

Матеріал та методи досліджень. Гострий експериментальний панкреатит у білих щурів (14 тварин) моделювали шляхом локального заморожування обох поверхонь їх підшлункової залози хлоретилом згідно методики С.О.Шалімова (1989). Контрольним тваринам (10 особин) проводили ідентичну лапаротомію. Через 2 доби тварин виводили з експерименту кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого знечулення. Кількість циркулюючих імунних комплексів визначали загальноприйнятим методом преципітації в поліетиленгліколі (ПЕГ 6 кД). Оцінку розмірів та патогенності імунних комплексів проводили за методом Н.О.Константинової та співавт. (1989).

Результати досліджень та їх обговорення.

Результати проведеного експериментального дослідження показали, що у крові тварин з гострим експериментальним панкреатитом спостерігається істотне (Р<0,01) підвищення вмісту циркулюючих імунних комплексів в порівнянні з аналогічних показником у групі інтактних тварин (44,86 ± 2,29 ум.од. та 23,52 ± 1,62 ум.од. відповідно). Оцінка розмірів імунних комплексів проводилася з обчисленням коефіцієнта патогенності К (К = К4/К3), як співвідношення їх рівнів при 4% та 3% концентрації ПЕГ 6000. У групі досліджуваних тварин встановлено значення К в межах 1,0 – 1,5, що свідчило про переважаюче накопичення імунних комплексів малого та середнього розмірів, здатних фіксувати комплемент. Власне ці комплекси, взаємодіючи з системою комплементу, каллікреїн-кініновою системою згортання крові та іншимим регуляторними системами організму, викликають розвиток реакції запалення і пошкодження тканин організму. Великі імунні комплекси, як правило, швидко елімінуються з циркуляторного русла.

Таким чином, знання двох важливих характеристик циркулюючих імунних комплексів – концентрації і розміру – дозволяє передбачити ризик виникнення імунокомплексного ураження організму.

// Карповські читання: Матеріали II Всеукраїнської наукової морфологічної конференції (Дніпропетровськ, 12-15 квітня 2005 р.).
Під ред. професора І.В.Твердохліба.- Дніпропетровськ: Пороги, 2005. - 93с. [зміст...]