Карповские чтения 2005

ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРНИХ ЗМІН МІЄЛІНОВИХ НЕРВОВИХ ВОЛОКОН ЗА УМОВ ДЕМІЄЛІНІЗАЦІЇ ТА РЕМІЄЛІНІЗАЦІЇ У ЦЕНТРАЛЬНІЙ НЕРВОВІЙ СИСТЕМІ (ЦНС) Н.О.Мельник Кафедра гістології та ембріології
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця
(Київ)

Проблема демієлінізуючих захворювань є найбільш актуальною у сучасній неврології. Для відновлення стану мієлінових оболонок використовують препарат “Ребіф” (рекомбінантний бета-інтерферон-1а). Останні роки все більш широкого застосування, як метод лікування різних патологій нервової системи, має лазерне опромінення (ЛО). У науковій літературі дані, що стосуються змін мієлінових нервових волокон після використання препарату “Ребіф” та ЛО в експерименті відсутні. Тому, метою дослідження було вивчення структурних змін мієлінових нервових волокон у органах ЦНС за умов демієлінізації та ремієлінізації та після введення різних доз препарату “Ребіф” і ЛО.

Дослідження проведене на 122 щурах – самках, у яких ініціювали експериментальний алергічний енцефаломієліт (ЕАЕ), шляхом введення у подушечки задніх кінцівок гомогенату спинного мозку з ад’ювантом Фрейнда. Через 21 добу та 39 діб після індукції ЕАЕ та використання різних доз препарату “Ребіф” і ЛО досліджували на ультрамікроскопічному рівні мієлінові нервові волокна стовбура головного мозку, мозочка та поперекового відділу спинного мозку. Через 21 добу після ініціації ЕАЕ відбувалось розшарування щільних ліній мезаксону та спостерігались ознаки набряку у складі мієлінових оболонок. Одночасно зі змінами у мієліні, ущільнювались структури цитоскелету осьових циліндрів та змінювалась їх форма – вона ставала неправильною. При морфометричному дослідження визначали співвідношення площ мієліну до осьового циліндру на поперечному зрізі – воно змінювалось у бік збільшення площі мієліну і коливалось у межах 3:1-2:1 (у нормі подібне співвідношення дорівнює 1:2-1:5). Введення бета-інтерферону-1а (препарату “Ребіф”) не впливало на відновлення стану мієлінових нервових волокон у ранній термін дослідження. У віддалений термін дослідження збільшення дози препарату покращувало стан мієлінових оболонок. Використання ЛО по 3, 5 та 6 хвилин за один сеанс на ділянку тіла у проекції тимуса та селезінки протягом 5 днів не мало позитивного впливу на відновлення мієлінових нервових волокон у ранній термін дослідження. У віддалений термін дослідження спостерігали дозазалежний ефект відновлення мієлінових нервових волокон. Найкраще відновлювальні процеси мієлінових нервових волокон проходили у складі стовбура головного мозку. Підтримка стабільності структур мієлінової оболонки залежить від стану тіла нейрона та осьового циліндру нервового волокна.

// Карповські читання: Материалы II Всеукраинской научной морфологической конференции (Днепропетровск, 12-15 апреля 2005 г.).
Под ред. профессора И.В.Твердохлеба.- Днепропетровск: Пороги, 2005. - 93с. [содержание...]