Карповские чтения 2006

МОРФОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ НЕФРОНІВ ПІСЛЯ УСУНЕННЯ ОБСТРУКЦІЇ СЕЧІВНИКА Е.Ф.Барінов, В.В.Волошин Центральная научноисследовательская лаборатория
Кафедра гістології, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького

В літературі відсутні відомості, що стосуються аналізу морфо-функціонального стану різних канальців в нефроні, а також - відмін компенсаторних і адаптаційних реакцій суперфіційних, кортикальних і юкстамедулярних нефронів після однобічної оклюзії сечівника (ООС), що гальмує розробку патогенетичної корекції сформованих ренальних дизфункцій. Наведені аргументи стали підставою для проведення даного дослідження.

Матеріал і методи. Дослідження виконано на дорослих білих щурах-самцях лінії Вістар масою 220±25 г, які утримувались в обмінній клітці та мали вільний доступ до води і їжі. Для вивчення сенситивності ангіотензинових рецепторів (АТ1-рецепторів) використовували тест in vitro з індукованою агрегацією тромбоцитів шляхом їх інкубації ї ангіотензином II (АТII). За результатами дослідження IС50 ангіотензину II (інгибуюча концентрація ATII, яка підвищує агрегацію тромбоцитів in vitro на 50%) до експерименту були відібрані тварини зі зниженою сенситивністю рецепторів (гіпореактивні, n=20), у яких величини даного показника коливались від 1,2 до 1,4 мкМ (відповіднно на 26,3% и 47,4% більше у порівнянні з групою нормореактивних щурів; p<0,05), тобто мала місце низька хемосенситивність АТII-рецепторів. Агрегацію тромбоцитів реєстрували модифікованим методом шляхом вимірювання оптичної щільності світлового потоку, що проходит крізь суспензію клітин, на спектрофотометрі СФ-46. Анестезію тваринам виконували шляхом внутрішньочеревинного введення 1% розчину гексенала в дозі 10 мг/кг маси тіла. Після серединної лапоратомії розтинали стінку сечового міхура і через лівий сечівник в його просвіт вводили ангіокатетер. Катетер проводили під шкірою, вільний кінець виводили на шию і приєднували до пластикової пробірки для збору сечі. Стінку животу пошарово зашивали. Через 2 доби після операції катетер закривали на 48 год, що дозволяло відтворити гостре порушення пасажу сечі. Наприкінці визначеного строку відновлювали відток сечі з лівої нирки. Морфологічне дослідження проводили через 7 днів, 1 і 3 місяці після ООС, для чого нирку фіксували в 10% розчині формаліну на 0,1% фосфатному буфері (рН 7,4), зневоднювали в спиртах зростаючої концентрації, просвітлювали в ксилолі і заливали в парафін. Отримані зрізи товщиною 5±1 мкм забарвлювали гематоксиліном і еозином, за методом ван Гізон, а також ставили PAS-реакцію. Морфометричний аналіз нирок проводили в 4-х зонах нирки за W.Pfaller (1987): 1-а зона - зовнішня смужка кіркової речовини; 2 зона - внутрішня смужка кіркової речовини; 3 зона - зовнішня смужка зовнішньої медули; 4 зона - внутрішня смужка зовнішньої медули. Досліджували 4 типи ниркових канальців: 1) канальці нормальної будови; 2) канальці з десквамацією щіточкової облямівки чи вакуолізацією цитоплазми; 3) канальці з ознаками гострого канальцьового некрозу (десквамація канальцьових клітин і оголення базальної мембрани); 4) канальці з ознаками регенерації [9]. Отримані результати обробляли статистично з використанням пакета комп'ютерних прикладних програм.

Результати й обговорення. При дослідженні нирок тварин через 7 діб після усунення обструкції сечівника виявили виразний нибряк та інфільтрацію сполучної тканини строми. В складі інфільтратів переважали моноцити, макрофаги, лімфоцити і тканинні базофіли. В епітеліоцитах проксимальних (ПК) і дистальних (ДК) канальців спостерігали явища вакуолізації та десквамації. Дистрофічні зміни мали місце в канальцях як кортикальних, так і юкстамедулярних нефронів. В товстій висхідній частині петлі Генле (ТВЧПГ) зустрічались явища фокального некрозу.

Низький удільний об'єм канальців нефронів нормальної будови в 1-й і 2-й зонах свідчить про одинкову резистентність канальців кіркової речовини суперфіційних, кортикальних і юкстамедулярних нефронів. Максимальний ступінь альтерації канальців мав місце в 3-й і 4-й зонах мозкової речовини, де розташовувались петлі Генле і мозкові частини збиральних трубок (ЗТ). Для порівняння сумарний удільний об'єм патологічно змінених ПК, ДК і кортикальних частин ЗТ (канальців с ознаками некрозу і дистрофії) в суперфіційних і кортикальних нефронах (1-а зона) складав 17,93±1,13%, а петель Генле и медулярних частин ЗТ - 32,6±2,25% (3-я зона). Для юкстамедулярних нефронів була характерна така ж закономірність: сумарний удільний об'єм патологічно змінених канальців в кірковій речовині (2-а зона - 19,15±1,18%) був менше за такий в мозковій (4-а зона - 27,0±1,77%; р<0,01).

Зональний морфометричний аналіз різних канальців нефронів дозволяє відновити взаємовідношення функції канальців в межах нефрону в процесі формування компенсаторних реакцій нирки після усунення обструкції сечівника. Отримані данні свідчать, що у тварин з висхідною високою активністю ренін-ангіотензинової системи нирок (віддзеркаленням чого є зниження хемосенситивності АТII-рецепторів) при зниженні функції ПК після ООС, зростаюче навантаження приводить к зриву компенсаторних реакцій як в ТВЧПГ, так і ДК.

// Карповские чтения: Материалы III Всеукраинской научной морфологической конференции (Днепропетровск, 11-14 апреля 2006 г.).
Под ред. профессора И.В.Твердохлеба.- Днепропетровск: Пороги, 2006. - 86с. [содержание...]