Карповские чтения 2006

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ СТАНУ М’ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ У СПОРТСМЕНІВ РІЗНИХ СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ Ф.В.Музика, А.В.Малицький, М.Я. Гриньків Кафедра анатомії та фізіології,
Львівський державний інститут фізичної культури

У комплексній характеристиці фізичних можливостей спортсмена одне з найважливіших місць посідає стан його м’язової системи. У зв’язку з цим ми поставили перед собою завдання дослідити стан м’язової системи спортсменів, застосовуючи наступні показники: відносна маса м’язового компоненту, ступінь розвитку мускулатури, силу окремих груп м’язів і силовий індекс.

Дослідження проводились на спортсменах високої кваліфікації (МС, КМС і 1 розряд), чоловічої статі, віком 17 - 19 років, які займались спортом не менше 5 років. Обстежували 4 групи спортсменів по 12 осіб у кожній: легкоатлетів-бігунів, важкоатлетів, спортсменів ігрових видів спорту (волейболістів і баскетболістів), а також гімнастів. Відносну масу м’язового компоненту визначали розрахунковим методом. Отримані результати обробляли статистично.

Результати досліджень показали, що найвищі значення відносної маси м’язового компоненту зафіксовані у важкоатлетів : 49,3±5,5%, в той час, як у легкоатлетів-бігунів вона складала 43,4±4,7%, а у гімнастів - 47,8±5,1%. Відрізнявся також розподіл м’язової маси на тілі обстежуваних спортсменів, про що свідчили обводові розміри тіла ( після віднімання товщини підшкірного жирового шару). У важкоатлетів найбільш розвинуті м’язи стегна, а у легкоатлетів та ігровиків -м’язи гомілки.

Для визначення ступеня розвитку мускулатури визначали індекс розвитку мускулатури, який враховує співвідношення між обводами плеча у напруженому і в розслабленому стані. У обстежуваних важкоатлетів визначений найбільш високий індекс розвитку мускулатури - 12,4±5.2%. Його значення у легкоатлетів було майже вдвічі, а у гімнастів - у півтора рази меншим. Відзначено також різницю у показниках абсолютної сили м’язів у спортсменів вказаних спеціалізацій. Так, сила м’язів-згиначів пальців правої кисті у легкоатлетів становила 55,4±7,2 кг, у гімнастів - 52,6±9, 8 кг, у важкоатлетів - 57,4±8,6 кг. Максимальне значення станової сили виявлене у важкоатлетів - 193,0±25,3 кг. У легкоатлетів її величина становила 177,2±18,3 кг, у гімнастів- 165,4±20,0 кг, у спортсменів ігровых видів спорту - 181,4±19,7 кг. Що стосується силового індексу, який визначається як співвідношення сили м’язів-згиначів пальців кисті до ваги спортсмена, то його значення у легкоатлетів становило 58,1±3,4%, у спортсменів ігрових видів спорту - 54,7±1,8%, а у важкоатлетів - 61,8±1,5%.

Таким чином, згідно з представленими даними, серед обстежуваних спортсменів найбільш високими показниками стану м’язової системи відзначались важкоатлети. Виявлено також значні відмінності в морфофункціональних показниках м’язової системи спортсменів інших спеціалізацій. Показники, що вивчались, можуть використовуватись для складання морфологічних портретів, а також для спортивного відбору і прогнозування результативності спортсменів.

// Карповские чтения: Материалы III Всеукраинской научной морфологической конференции (Днепропетровск, 11-14 апреля 2006 г.).
Под ред. профессора И.В.Твердохлеба.- Днепропетровск: Пороги, 2006. - 86с. [содержание...]