НТ АГЕТ Морфологи Украины Днепропетровское отделение
Всеукраинской общественной организации
“Научное общество АГЕТ”
 Українською | На русском    ::   НТ АГЕТ / Днепропетровск / Гистология /
     
Кафедра
О кафедре
История
Персонал
Научная деятельность
Учебный процесс
Студенческая деятельность
- - -
Форум
- - -
Гидрометцентр России
Реклама: каркаси для ліжок в Тернополі eco-mebli.net/g9758682-lamelev-karkasi .
Сторінки історії кафедри гістології ДДМА
В.П.Карпов (1917-1925)
М.М.Марич (1925-1933)
Б.О.Алексенко (1933-1941)
М.І.Зазибін (1944-1954)
О.П.Лисогор (1954-1962)
В.І.Архипенко (1962-1989)
Л.В.Гербільський (1989-1996)
І.В.Твердохліб (з 1999)

Карпов В.П. Народження наукової школи завжди є результатом діяльності великого вченого та видатної особи. Таким вченим – засновником Дніпропетровської гістологічної школи був професор Володимир Порфирійович Карпов. Саме його зусиллями у 1917 році була створена кафедра гістології у стінах невеликої будівлі Олексіївського госпіталю.

Народився В.П.Карпов у 1870 році, у 1893 році закінчив медичний факультет Московського університету і на початку XX століття, провівши фундаментальні цитологічні експерименти у школі професора І.Ф.Огнєва, став по праву одним з видатних представників Московської гістологічної школи. Будучи блискучим мікроскопістом, В.П.Карпов популізував теорію мікроскопу. Працюючи у Відні в лабораторії видатного мікроскопіста Аббе, В.П.Карпов зробив значний внесок у розробку загальної теорії мікроскопу й написав посібник "Очерк общей теории микроскопа в ее историческом развитии", який протягом десятиліть був настільною книгою для лаборантів.

Підручник “Начальный курс гистологии”, створений В.П.Карповим у 1913 році, відрізнявся дуже високим науковим та педагогічним рівнем, витримав 7 видань та користувався великою популярністю та повагою.

У 1917 році В.П.Карпов переїхав з Москви до Катеринослава і взяв активну участь в організації Катеринославського університету, а згодом – Катеринославської медичної академії. Будучи ректором академії і першим завідувачем створеної їм кафедри гістології, В.П.Карпов розвинув широкі дослідження в галузі загальної гістології та цитології. Поряд з класичними гістологічними методиками В.П.Карповим та його учнями (М.М.Марич, М.Л.Гербільський, М.Х.Флеров, Н.О.Маслов) широко застосовувались методи прижиттєвого дослідження клітинних ядер. Він створив оригінальний мікротом власної конструкції, вивчав та розвивав методи прижиттєвого дослідження клітин. Цей напрямок Дніпропетровської гістологічної школи згодом отримав успішний розвиток у відомих роботах професорів Д.М.Насонова, В.Я.Александрова, В.П.Макарова.

В.П.Карповим перекладено з древньогрецької ряд творів Аристотеля та Гіппократа. Їм здійснена редакція, написані вступні статті та замітки до "Вибраних книг Гіппократа". Ця книга й донині є кращим в світі виданням Гіппократа. Лекційний курс В.П.Карпова відрізнявся високим науковим рівнем, філософською глибиною та блискучим викладом. Під його керівництвом пройшов II Національний з’їзд анатомів, гістологів та ембріологів. Будучи вченим з колосальною ерудицією, він організував і редагував "Катеринославський медичний журнал", який функціонував з 1921 до 1941 року.

Проходження курсу гістології в перші роки роботи академії було досить важким. З усіх кінців України (Придніпров’я, Донбасу, Полтавщини, Запоріжжя, Херсонщини) приїжджала молодь у Катеринослав за одержанням медичної освіти. На єдиний у той час лікувальний факультет проводився набір понад 600 чоловік. Великі прийоми, за умови недоліку приміщень, навчального і господарського устаткування, наочних приладів створювали великі труднощі. Основою навчально-методичної діяльності були глибокі за змістом і блискучі за формою лекції В.П.Карпова, що завжди враховували рівень підготовки аудиторії.

Навчальним посібником у той час був переведений з німецької "Підручник гістології" Ф.Штера і В.Меллендорфа. У проведенні практичних занять використовувався фронтальний метод, при якому вся група студентів за вказівкою викладача послідовно проробляла одну за іншою цілий ряд маніпуляцій і спостережень по мікропрепаратах.

Учні В.П.Карпова – представники Дніпропетровської гістологічної школи – зробили значний внесок у розвиток інших гістологічних кафедр та лабораторій. Володимир Порфирійович був надзвичайно вимогливим керівником, що дозволило колегам кафедри гістології, якою він керував, стати гідними продовжувачами його справи. Серед його учнів – професор М.М.Марич (завідувач кафедрою гістології Дніпропетровського, а згодом – Саратовського медінститутів), професор М.Л.Гербильський (завідувач кафедрою гістології Воронезького медінституту), професор Б.П.Хватов (завідувач кафедрою гістології Кримського медінституту) та інші вчені.

Марич М.М.

З 1925 по 1933 рік після переїзду В.П.Карпова до Москви його приємником стає професор Мілош Мілошевич Марич, учень відомого угорського гістолога академіка Іштвана Апаті. М.М.Марич і колектив кафедри продовжили розвиток Дніпропетровської гістологічної школи у напрямку цитологічних і каріологічних ідей В.П.Карпова. Крім того, проф. М.М.Марич розвинув власні уявлення про сполучні тканини, зокрема про походження і значення міжклітинних структур сполучних тканин.

Алексенко Б.О.

Важливим етапом розвитку Дніпропетровської гістологічної школи слід вважати період з 1931 по 1941 рік, коли кафедру очолив професор Борис Олексійович Алексенко. Б.О.Алексенко закінчив у 1917 році відділення природничих наук фізико-математичного факультету Київського університету. Закінчивши аспірантуру у академіка І.І.Шмальгаузена та проробивши кілька років у Київському медичному інституті, Б.О.Алексенко переїхав до Дніпропетровська. У цей час під керівництвом Б.О.Алексенко наукові інтереси кафедри гістології пов’язані з вивченням гістогенезу м’язових тканин в онто- і філогенетичному аспектах.

Зіставляючи результати вивчення послідовних стадій гістогенеза посмугованої м'язової тканини кінцівок тварин, що знаходяться на різних рівнях філогенетичного розвитку, співробітниками кафедри було встановлено, що в них процес диференціювання клітин міотомів здійснюється неоднаково. Оскільки наявність посмугованих міофібрил зв'язано з появою в них скорочувальної функції, дуже рано ембріон здобуває можливість робити певні вибіркові рухи вздовж осі тіла. Це дозволило Б.О.Алексенко вважати, що рання здатність руху тіла відіграє дуже важливу роль в обмінних реакціях ембріона, у якого ще недостатньо функціонують дихальна і кровоносна система. У результаті цих досліджень кафедрі удалося установити, що раннє диференціювання має значення важливого для життя ембріона пристосування.

Поряд з цим на кафедрі вивчалися взаємозв’язки між м’язовими та сполучними тканинами. Наукові здобутки кафедри гістології за цей період були проаналізовані та підсумовані у роботі “Цитологічні спостереження над розвитком міотомної мускулатури аксолотля” (1939).

У тридцяті роки значно змінилася методика викладання на кафедрі гістології. Вона полягала в тому, що після лекції професора студенти на практичних заняттях прослухували пояснення асистентів, що носили характер мікролекцій, а потім приступали до вивчення препаратів. На кожному практичному занятті оцінка роботи студентів проводилася разом з опитуванням при аналізі протоколів занять (альбома з рисунками).

Підручниками, що використовувалися у цей період, були: "Основи гістології" А.Максимова і "Основи гістології і гістогенеза людини" В.Я.Рубашкіна.

Подальшому розвитку цікавих та важливих наукових досліджень, а також проведенню педагогічного процесу завадила війна; на території Морфологічного корпусу був тяжко поранений та трагічно загинув професор Б.О.Алексенко.

У місті Ставрополі, куди був евакуйований інститут, кафедра гістології Дніпропетровського медичного інституту була об'єднана з кафедрою Ставропольського медінституту під загальним керівництвом професора П.С.Ревуцької. Зі Ставрополя інститут і кафедра гістології вдруге евакуювалися у 1942 році в Середню Азію – до Ташкента та Фергани. Тут робота кафедри тривала на базі Ташкентського та Московського медичних інститутів. У складних умовах евакуації роботою об’єднаної кафедри гістології та біології керував доцент В.Л.Гербільський. Як і в Ставрополі, співробітники кафедри брали участь у роботі евакогоспіталів, обласного відділення охорони здоров'я, єдиного медичного наукового товариства.

Зазибін М.І.

Новий період розвитку Дніпропетровської гістологічної школи пов’язаний з ім’ям члена-кореспондента АМН СРСР професора Миколи Івановича Зазибіна, який завідував кафедрою гістології Дніпропетровського медичного інституту з 1944 по 1954 рік. Переїхавши у 1944 році до Дніпропетровська з Іваново, М.І.Зазибін спільно із співробітниками кафедри не тільки відновив та істотно розширив матеріальну базу кафедри, майже повністю втрачену під час війни, не тільки організував на високому рівні педагогічний процес, але й широко розвинув дослідження розвитку і реактивності периферійної нервової системи тварин і людини.

В перші роки після реевакуації, у зруйнованому окупантами Дніпропетровську великих труднощів випробував колектив кафедри по відновленню навчального процесу, оскільки все майно і меблі загинули під час війни. Спочатку силами співробітників освоювалося приміщення, відведене для кафедри у будинку колишнього студентського гуртожитку на проспекті К.Маркса, 6. На підставі глибокого теоретичного вивчення предмета, викладання гістології ставило своєю задачею встановлення найтіснішого зв'язку з медичною практикою. Тому з годин на проходження курсу гістології 1/3 була відведена на лекції і 2/3 - на практичні заняття.

Лекції М.І.Зазибіна мали великий успіх у студентської молоді не тільки молодших, але і старших курсів, аспірантів і асистентів інших кафедр. Вони відрізнялися глибиною змісту, свідчили про високу ерудицію та культуру лектора, були насичені яскравими прикладами, дотепною критикою метафізичних і ідеалістичних концепцій. Особливими були заключні лекції курсу. Вони були пам'ятною зустріччю улюбленого вчителя зі своїми учнями і супроводжувалися тривалими оплесками аудиторії. Багаторазово М.І.Зазибін, як блискучий лектор, запрошувався для читання курсу лекцій до біологічного факультету Дніпропетровського державного університету та інших навчальних закладів. У лекційному курсі викладався не весь теоретичний матеріал; ряд тем призначався для самостійного вивчення студентами по підручнику. У перше десятиліття після Великої Вітчизняної війни навчальним посібником по гістології був "Курс гістології і мікроскопічної анатомії" А.А.Заварзіна, а також "Курс гістології" А.А.Заварзіна за редакцією А.В.Румянцева, а по ембріології - "Короткий посібник з ембріології людини і хребетного тварин" А.А.Заварзіна.

На практичних заняттях були ліквідовані мікролекції. Продовжуючи й ілюструючи лекції, на них широко впроваджувалися навички мікроскопії, приготування препаратів, мазків крові, підрахунку лейкоцитарної формули, користування мікротомами різних систем, вимірювальними апаратами (мікрометрами) та іншим обладнанням, необхідним для подальшої роботи в клініці.

З 1948 року на кафедрі уперше розпочав свою роботу студентський науковий гурток. Спочатку він складався лише з 3 студентів 2 курсу – Я.Свердлова, Е.Біняшевського і А.Фоміна. Під керівництвом професора М.І.Зазибіна і доцента Н.Д.Зайцева діяльність гуртківців полягала в експериментальній науковій та реферативній роботі, а також в шефстві над загальноосвітньою середньою школою №22. Самостійні наукові дослідження проводилися за темою: «Реактивні властивості очеревини». У тематиці реферативних доповідей висвітлювалося нове в медицині і славетне минуле вітчизняної науки. Студентигуртківці з великим інтересом виготовляли навчальні препарати з цитології та ембріології, налагоджували навчальні мікроскопи та інше необхідне устаткування, проводили для школярів лекції, робили змістовні доповіді, організовували колективне відвідування кафедральних вузівських музеїв.

Щорічно гурток поповнювався новими членами - до 1953 року він зріс у кількісному і якісному відношенні. У гуртку працювало вже 14 гуртківців, з яких більшість студентів оволоділа спеціальними методами дослідження, вимірювальними та мікрургічними апаратами, методом темного полючи, опак-ілюмінатором та іншим обладнанням. Гуртківці старших курсів (Е.Біняшевський, Ф.Замесочний, Т.Стефановська, О.Павлова) на грунті експериментів в галузі вітальної та мортальної мікроскопії брали участь у розробці планових наукових тем кафедри. Поряд з цим, члени наукового гістологічного гуртка училися адекватній роботі з книгою, навичкам конспектування, брали участь у доповідях на засіданнях гуртка, а також пленарних засіданнях наукового студентського товариства з актуальних наукових тем.

У найбільш численній серії робіт М.І.Зазибіна й у переважній більшості досліджень колективу кафедри проведений аналіз даних величезного експериментального і клінічного матеріалу по реактивних властивостях периферичної нервової системи. У них відбиті питання стійкості і лабільності аксонів, значення їхнього функціонального стану для розвитку тих чи інших реакцій, про виникнення нових синаптичних механізмів, про бар'єрні механізми аксонів, про поля поєднаної іннервації і багато чого іншого.

Учениця М.І.Зазибіна Поліна Борисівна Грановська вивчала реактивність нервових волокон і закінчень шкіри. Лідія Іванівна Беленко – реактивність нервових елементів кровоносних судин. Ігорем Олексійовичем Жутаєвим були досліджені реактивні зміни периферійної нервової системи в області тканинних трансплантатів. Оленою Михайлівною Кімбаровською з співробітниками були вивчені зміни периферійних нервових волокон при розтягненні, в особливості вікові і реактивні зміни іннервації сечового міхура.

На підставі багаторічних спостережень М.І.Зазибіна, підкріплених дослідженнями співробітників, було встановлено, що явища регенерації органів, а в переважній більшості випадків і дегенерації, завжди починається з нервового компонента, стан якого і визначає напрямок цього процесу. Таким чином, ряд патофізіологічних узагальнень отримав у дослідженнях кафедри детальну морфологічну розшифровку. Ряд нових даних і закономірностей, установлених М.І.Зазибіним, увійшов у багато вітчизняних і іноземних посібників.

Дослідження реактивних властивостей периферичної нервової системи відкривають можливості розуміння втрачених в еволюції ланок цієї системи, функціонального значення різних її відділів, захисних, пристосувальних і компенсаторних властивостей нейрона, міжнейронних і нейротканинних відносин, участь нервової системи в патологічних процесах, а також ряд інших важливих питань. Вивчення реактивних властивостей периферичної нервової системи не тільки повернуло до життя великий і коштовний фактичний матеріал, що довгостроково лежав омертвленим вантажем на складі описової морфології, але і представляє важливий науковий напрямок, якому призначено зіграти роль у справі розвитку нейроморфології.

За цей час (1944-1954) на кафедрі гістології було виконано 6 докторських, 10 кандидатських дисертацій і опубліковано понад 130 журнальних статей. За підготовку наукових кадрів, наукові досягнення, педагогічну й організаційну діяльність М.І.Зазибіну присвоєно звання Заслуженого діяча науки УРСР, він обраний членом-кореспондентом АМН СРСР і був визнаний гідним урядової нагороди - Ордена Леніна.

Після переїзду М.І.Зазибіна до Києва в 1954 році дослідження периферійної нервової системи проводились його Дніпропетровськими учнями як на кафедрі гістології Київського медичного інституту, в тому числі проф. Костянтином Івановичем Кабаком, Андрієм Костянтиновичем Коломійцевим та іншими, так і на гістологічних кафедрах в інших містах. Багато учнів Н.И.Зазибіна і фахівці різноманітних клінічних дисциплін, що виконали під його керівництвом дисертації, стали керівниками кафедр у Дніпропетровську та медичних інститутах країни: Є.О.Кирилов, Т.Я.Столяр, С.А.Агурейкін, І.Т.Мільченко, Г.Д.Зайцев, Е.Д.Бромберг, О.М.Кімбаровська, А.Д.Христич, Л.О.Смірнова, М.А.Скуцький.

Лисогор О.П.

Професор Ольга Петрівна Лисогор керувала кафедрою гістології Дніпропетровського медінституту з 1954 по 1962 рік. Учениця видатного Харківського гістолога професора Бориса Володимировича Альошина, О.П.Лисогор та її учні переважно вивчали дію різних факторів на органи ендокринної та статевої систем. Основною роботою цього періоду є докторська дисертація О.П.Лисогор на тему: "Значення матки в регуляції ендокринних функцій гіпофіза і статевого циклу".

На великому експериментальному матеріалі О.П.Лисогор показала вперше, що матка є не тільки органом виношування і розвитку плоду, але впливає на центри регуляції статевих функцій, зокрема, на гонадотропні функції гіпофіза. Завдяки багаторічним експериментам було встановлено, що вплив матки на гіпофіз здійснюється рефлекторним шляхом і зберігається не тільки в нормі, але й в умовах зміни функціонального стану вищих відділів центральної нервової системи. Суть цього впливу полягає в тому, що сигнали, що виходять з матки, підтримують і підвищують тонус гонадотропної функції гіпофіза. Крім цього О.П.Лисогор установила, що екстракція матки приводить до стійкого зниження продукції гонадотропних гормонів у гіпофізі і що стан матки відбивається на течії статевого циклу, а також на структурі і функції яєчників. Таким чином, отримані дані створили ряд передумов для клінічної медицини, корисних при аналізі механізмів патологічних станів.

Поряд з цими дослідженнями, ряд співробітників кафедри (Р.Л.Копелєва, Л.І.Беленко, П.Б.Грановська й О.М.Кімбаровська) продовжували працювати по вивченню реактивних властивостей периферичної нервової системи, при консультативній участі М.І.Зазибіна. До цього періоду належать дослідження вікових і реактивних змін іннервації сечового міхура (О.М.Кімбаровська). Даними секційного матеріалу й експериментальних досліджень встановлені особливості будови периферичної нервової системи сечового міхура і її реактивних властивостей у нормі і патології, що дало можливість урологічній клініці обґрунтувати патогенез урологічних захворювань у різні вікові періоди.

Прагнучи заповнити пробіл з питання про зміну нервових елементів великих артерій при асептичному запаленні і наблизити дослідження кафедри до задач практичної медицини, Л.І.Беленко проведена серія експериментів, які показали, що після організації вогнища запалення процес перебудови периферичної нервової системи протікає менш інтенсивно, але не закінчується до 30-ї доби, що зв'язано з відсутністю повної ліквідації вогнища запалення при утриманні інородного тіла.

Результати досліджень порівняльної морфології реактивних властивостей периферичної нервової системи (Р.Л.Копелєва) показали, що у різних видів хребетних тварин нервові елементи шкіри і м'язів під дією йоду і пеніциліну виявляють видові зміни, що полягають у неоднаковому характері морфологічних реакцій і в різній швидкості поширення реактивних процесів у нервовій системі.

Т.О.Карцева провела дослідження гонадотропних функцій гіпофіза і статевих залоз під впливом кисню. В.К.Стобецька вивчала характер реакцій щитовидної залози.

У цей період при кафедрі гістології продовжував працювати науковий студентський гурток, що складався з двох груп - «молодшої» і «старшої». У першій групі працювало 10 студентів молодших курсів під керівництвом кандидата біологічних наук Р.Л.Копелєвої. Тут студенти здобували навички мікроскопії, опановували основні спеціальні методи гістологічної техніки: вітальні і мортальні способи імпрегнації елементів нервової тканини, виявлення еластичних волокон, ліпідів, амілоїда, кальцієвих відкладень у різних тканинах. Крім цього, студенти готували реферативні доповіді на різноманітні актуальні наукові теми.

У «старшій» групі працювало 6 студентів 4-5-го курсів, які виконували самостійні експериментальні дослідження під керівництвом проф. О.П.Лисогор у декількох напрямках: «Васкуляризація консервованих гетерогенних трансплантатів»; «Вплив підсаджень на гонадотропну функцію гіпофіза»; «Вплив новокаїну на гонадотропні функції гіпофіза»; «Вплив механічного подразнення матки і яєчників на гонадотропні функції гіпофіза»; «Вплив аміназину при різних способах його введення на плин статевого циклу і аденогіпофіз».

Підсумки роботи студентських досліджень заслуховувалися на конференціях наукового студентського товариства й отримували позитивну оцінку. З дев'яти студентських наукових робіт було відзначено преміями п'ять доповідей.

Протягом цих років кафедра постійно і систематично проводила методичну роботу, змінюючи, удосконалюючи її форму. Найбільш значні зміни у навчальному процесі відбулися у зв'язку з уведенням шестирічного навчання. З метою удосконалення навчального процесу з’явилися нові теми практичних занять, що забезпечили придбання студентами практичних навичок дослідної роботи у клінічних лабораторіях. Відзначені були детальні пояснення препаратів перед практичними заняттями. Зроблено акцент на самостійну роботу студентів над книгою і препаратами. Зросло значення знань препаратів під час іспитів. Для самостійного освоєння студентами-медиками програми з гістології поряд з лекціями у цей період використовувався "Посібник з гістології" А.А.Заварзіна, перероблений і доповнений відповідно до сучасного наукового рівня С.І.Щелкуновим. Ширше стало застосовуватися взаємовідвідування лекцій і практичних занять з наступним обговоренням на кафедральних методичних нарадах.

Архипенко В.І.

Подальший розвиток Дніпропетровської гістологічної школи з 1962 по 1989 рік пов’язаний з ім’ям професора Володимира Івановича Архипенка. Виконавши під керівництвом Б.В.Альошина кандидатську дисертацію, В.І.Архипенко присвятив свою подальшу діяльність вивченню ендокринної системи, передусім щитовидної залози. На підставі своїх досліджень В.І.Архипенко дійшов висновку, що щитовидна залоза на ріст пухлин у переважній більшості випадків відповідає реакцією пригнічення своєї функціональної активності. Це пригнічення було відзначено при рості перевивних, індукованих пухлин, а також у хворих з різними формами раку (рак шлунка, підшлункової залози і легенів). В серії експериментів на перевивних пухлинах було доведено, що відзначене пригнічення тиреоїдної функції викликане особливим фактором, що отримав назву "фактора Х". Останній продукується пухлинними клітинами і безпосередньо на клітинному рівні здійснює свій гальмівний ефект. Системи регуляції щитовидної залози (гіпофіз, гіпоталамус, нервовий апарат щитовидної залози, печінка) також утягнені у патологічний процес, викликаний ростом пухлинних кліток. Але змінами, відзначеними в цих системах, не можна первинно пояснити ефект з боку щитовидної залози.

Захистивши докторську дисертацію “Стан щитовидної залози і систем її регуляції при пухлинному процесі” (1966), Володимир Іванович разом з учнями (А.І.Ворона, Г.С.Короленко, Л.Ф.Кос, А.П.Кувік, О.І.Спиця, Т.К.Трудова, В.М.Пінська, Л.Я.Погорєлова, С.І.Пушкар, Л.В.Гербільський, Н.М.Султанова) продовжив цей напрямок в дослідженнях і став одним з провідних спеціалістів у цій галузі. Він залучив на кафедру молоді сили аспірантів, асистентів, студентів і організував інтенсивну наукову роботу.

Специфікою наукового студентського гуртка при кафедрі завжди було втягнення студентів у самостійну наукову роботу по проблемі кафедри – гістофізіології ендокринної системи у напрямку вивчення взаємин між пухлиною й ендокринною системою. Кожний з гуртківців працював над самостійною експериментальною темою. Велике значення придбали проведені кафедрою цикли теоретичних занять по морфології, фізіології ендокринних залоз і механізмів їхньої взаємодії. Молоддю освоювалися різні нові методи гістотехніки, застосовувані для обробки матеріалу. З цього періоду гуртківці розпочали публікувати результати власних досліджень у наукових журналах, збірниках, матеріалах морфологічних конференцій.

У зв'язку з отриманням кафедрою нового приміщення у відбудованому Морфологічному корпусі й оснащенням спеціальною, складною апаратурою для виконання необхідних досліджень, на кафедрі були організовані нові лабораторії, що мають спеціальні призначення. У цей час організовано роботу радіоізотопної лабораторії, впроваджено у науковий процес методи культивування тканин для дослідження реакцій пухлинних клітин на гормони та інші біологічно активні речовини.

Ще одним цікавим напрямком досліджень Дніпропетровських гістологів під керівництвом В.І.Архипенка стало вивчення структури міжклітинних контактів як системостворюючих елементів тканин. Г.О.Чуіч розробив новий засіб оцінки міжклітинних контактів при прискореному нормуванні промислових речовин, Ю.П.Черненко виконав ретельні електронно-мікроскопічні дослідження міжклітинних контактів при різноманітних впливах. В.П.Колотенко та Н.О.Чуіч вивчили реакцію міжклітинних контактів на стрес.

В.І.Архипенко був яскравою особистістю, прекрасним лектором і завжди міг зацікавити талановитих студентів своїми науковими ідеями. Подальші наукові пошуки В.І.Архипенка були присвячені проблемі механізму дії гормонів. Ним сформульована оригінальна наукова концепція – унітарна теорія механізму дії гормонів, яка і була покладена в основу наукової діяльності кафедри протягом 15 років.

В цей період були розповсюджені плюралістичні точки зору щодо механізму дії гормонів, згідно з якими різноманітні за хімічною природою гормони мали різні механізми дії. Згідно унітарної теорії різні гормони, незалежно від їх хімічної природи, володіють принципово універсальним механізмом дії. Численні роботи В.І.Архипенка та співробітників (І.С.Хрипков, І.В.Твердохліб), що проведені з використанням різних гормонів і моделей іn vіvo та іn vіtro, показали правильність основних положень унітарної теорії механізму дії гомонів.

На кафедрі гістології під керівництвом В.І.Архипенка стало традицією усе обговорювати у колективі із певною долею змістовної критики – від назви запланованої теми, її експериментів, а також звітів, доповідей, виконаних дисертацій – до цікавих препаратів, їхньої інтерпретації. Нерідко наукові семінари кафедри присвячувалися окремим теоретичним питанням, цікавим доповідям та повідомленням на морфологічних форумах, що сприяло теоретичному росту колективу, виховувало високий науковий стиль у роботі.

Протягом 60-80-х років ХХ століття гістологія як галузь природознавства зазнала свого бурхливого розвитку. Застосування люмінесцентної, ультрафіолетової і фазовоконтрастної мікроскопії, електронного мікроскопа, а також гістохімічних методів, радіоавтографії та інших експериментальних підходів відкрили тонкі деталі будови клітин і міжклітинної речовини на ультрамікроскопічному рівні. Вони зблизили сучасну гістологію з біохімією і молекулярною біофізикою, сприяли накопиченню нових даних по всіх розділах гістології. У силу цього з 1963 року при викладанні курсу гістології на кафедрі виникла необхідність у новому підручнику - "Гістологія" під ред. В.Г.Єлисєєва, більш глибокому і розширеному викладі цитології, фізики і хімії живого, популяризації даних електронної мікроскопії, розкритті сутності явищ життя, біологічних закономірностей розвитку клітинних і тканинних структур. У 80-х роках з’явився ще один сучасний посібник – перекладене з англійської 5-томне видання “Гістології” А.Хема та Д.Кормака, а також якісний вітчизняний гістологічний атлас.

Гербільский Л.В.

З 1989 до 1996 року кафедра працювала під керівництвом учня Володимира Івановича – професора Лева Вікторовича Гербільського. У цей період Дніпропетровська гістологічна школа націлена на розробку проблем екологічної гістології. Передумовами для розвитку цього напрямку стали фундаментальні дослідження морфологічної інтеграції, виконані в попередній період на кафедрі гістології в співробітництві з іншими морфологічними кафедрами. В цих роботах брали активну участь Н.М.Султанова, В.С.Литвин, Е.М.Староселецька, О.Г. Козловська та багато інших морфологів.

В останні роки необхідність теоретичного осмислення фактів в області екологічної гістології відчувалася все більше у зв‘язку з наростанням екологічної кризи. Ставало все більше ймовірним, що в механізмах ушкоджуючої дії екологічних факторів на організм вельми важливу, якщо не провідну роль відіграє ушкодження і порушення механізмів тканинного гомеостазу. У зв’язку з цим на кафедрі розроблявся досить широкий спектр досліджень, спрямованих на вивчення різноманітних взаємодій між тканинним та популяційним рівнями організації, на інтеграцію різних методичних підходів класичної гістології та екології.

Викладання гістології у цей період збагатилося рядом нових учбових и навчально-методичних посібників, а також першим змістовним україномовним підручником “Гістологія людини” О.Д.Луцика з співавторами. Значно розширилася тематика роботи студентського наукового гуртка кафедри.

У період з 1996 р. до 1999 року кафедра гістології була об’єднаною з кафедрою медичної біології під загальним керівництвом професора О.Г.Слєсаренко.

Твердохліб І.В.

З 1999 року відновлену кафедру гістології очолює доктор медичних наук, професор Ігор Володимирович Твердохліб. Закінчивши аспірантуру у професора В.І.Архипенка, І.В.Твердохліб зосередив наукові інтереси в галузі теоретичної кардіології і у 1997 році захистив докторську дисертацію «Закономірності формування гетерогенності серця в ранньому онтогенезі».

Протягом останніх років І.В.Твердохліб з співробітниками реалізували системний підхід до наукової проблеми з використанням методів кількісної морфології та біохімії. Це дозволило визначити провідні структурні й функціональні фактори формування гетерогенності серця на етапах онтогенетичного розвитку. В результаті цього були виявлені конкретні механізми формування гетерогенності серця за комплексом характеристик скорочувального, мітохондріального, секреторного та метаболічного апаратів кардіоміоцитів. Проведено кількісний аналіз означених характеристик на органному, тканинному, клітинному й ультраструктурному рівнях. Отримані нові відомості про взаємовідношення між різновидами гетерогенітету скорочувальних кардіоміоцитів в різних відділах серця й зонах серцевої стінки. Проведений аналіз відрізнень між ділянками міокарда за широким спектром ультраструктурних, клітинних і тканинних характеристик. За допомогою прямих мікробіохімічних експериментів визначені функціональні властивості міофібрил і різних типів мітохондрій в саркоплазмі скорочувальних кардіоміоцитів. З використанням морфолого-біохімічного аналізу та кількісних інтегральних характеристик проведена класифікація однойменних ультра- й цитоструктур міокарда, визначені їх кількісні та об’ємні співвідношення в зрілому серці та на етапах кардіогенезу.

Ці результати набули певного науково-практичного значення завдяки більш глибокому розумінню принципів функціонування зрілого серця, а також механізмів формування кардіоміоцитарних комплексів, що порізному спеціалізовані на скорочувальній і секреторній функціях. Зіставлення й математичний аналіз одержаних в роботі даних дозволили поновому висвітлити й кількісно оцінити морфогенетичні закономірності формування структурно-метаболічної гетерогенності серця на етапах індивідуального розвитку.

За результатами цих досліджень у співробітництві з іншими морфологічними кафедрами створено 5 монографій, а також численні статті та винаходи.

Значне місце у наукових інтересах І.В.Твердохліба та співробітників займає розробка математичних методів аналізу біологічних систем, що втілилось у ряді статей та монографії “Прикладна біометрія для морфолога”. У книзі описані сучасні методи математичної статистики, які організовані в послідовну стратегію коректного математичного аналізу морфологічного експерименту. Розглянуто питання структурування морфологічного дослідження, аналізу математичних розподілень і їхніх параметрів, порівняння двох і декількох розподілень різних типів, аналізу параметрів багатовимірних об'єктів і взаємодії структур. Особливе місце в монографії займає обговорення проблеми розпізнавання й об'єктивної класифікації морфологічних об'єктів. Викладено принципи визначення значимості конкретних ознак об'єктів і обчислення їхніх інтегральних параметрів, а також розглянуто підходи для опису гетероморфних біосистем.

Сьогодні під керівництвом І.В.Твердохліба на кафедрі гістології розгорнуті дослідження, що спрямовані на аналіз морфогенезу серцево-судинної системи і патогенезу різноманітних патологічних процесів у серці людини та експериментальних тварин. Метою досліджень стало створення інформаційно-методологічної бази для з’ясування морфологічних феноменів під час розвитку патологічних станів серцево-судинної системи, прогнозування механізмів адаптації та репарації структурних елементів серцево-судинної системи в умовах фармакологічної корекції функціональних порушень, динамічна характеристика вроджених та надбаних порушень серцевої діяльності на етапах формування та після хірургічної корекції.

Зокрема, у 2000 році у співробітництві з кардіохірургами та кардіологами-клініцистами вперше в Придніпров’ї розпочато практичну роботу, пов’язану з аналізом біопсійного матеріалу хворих кардіохірургічного профілю, а також аутопсійного матеріалу померлих з використанням сучасної методичної морфологічної бази.

В останні роки на кафедрі налагоджено роботу двох лабораторій – функціональної морфології міокарда та експериментальної ембріології серця – в яких проводяться дослідження з використанням сучасної мікроманіпуляційної та спеціалізованої мікроскопічної техніки, методів біохімічного та гістохімічного аналізу міокарда різних об’єктів біології розвитку. У методичному арсеналі кафедральних лабораторій – широкий спектр біохімічних досліджень, захищених патентами України. Власні розробки в галузі морфолого-математичного аналізу та сучасна комп’ютерна техніка, включаючи можливості мережі іnternet, дозволяють проводити адекватну обробку результатів експериментів та здійснювали коректне узагальнення фактологічного матеріалу.

Результати науково-дослідної роботи регулярно обговорюються на міжкафедральних семінарах, засіданнях наукового товариства морфологів, докладаються на морфологічних з’їздах, симпозіумах, конференціях та інших наукових форумах як в Україні, так і за її межами.

Кафедра приділяє велику увагу спілкуванню з колегами з інших наукових установ України та інших країн, бере участь у роботі спеціалізованих рад (Київ, Харків), у виданні фахового журналу “Вісник морфології”, у роботі Національного наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України.

Наукова діяльність кафедри гістології за 85 років свого розвитку відбивала і розвивала ідеї свого часу, зробивши значний внесок у розвиток цитології (1916-1933), навчання про м'язові тканини (1933-1941), периферичну нервову систему (1944-1954), різні аспекти гістофізіології ендокринної системи (1954-1989), функціональну морфологію міокарда (на сучасному етапі). За роки існування кафедри її співробітниками виконано: 18 докторських дисертацій, 32 кандидатські дисертації, опубліковано 9 наукових монографій і понад 300 статей у фахових виданнях, отримано 36 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. Кафедра – безвинятковий учасник вітчизняних морфологічних з’їздів; на вітчизняних та міжнародних морфологічних форумах зроблено понад 200 доповідей.

Сьогодні на кафедрі гістології створені умови для ефективної творчої реалізації наукової програми, виконуються докторські (доцент І.С.Хрипков, доцент Ю.В.Сілкіна) та кандидатські (викл. А.О.Горбунов) дисертації, заохочені до досліджень сили студентської молоді.

У теперішній час студенти-гуртківці продовжують славні традиції, закладені їхніми попередниками. У студентському науковому гуртку кафедри працюють студенти, які під керівництвом викладачів-кураторів проводять фрагменти самостійних наукових досліджень. Свої результати гуртківці доповідають на міжкафедральних та підсумкових наукових конференціях факультету та академії, представляють у вузівських конкурсах навчально-методичних робіт, публікують результати власних досліджень у фахових наукових виданнях. З числа досліджень, проведених студентами на кафедрі гістології за весь період її існування, опубліковано 38 наукових робіт, зроблено більше 100 доповідей на наукових конференціях, отримано 37 дипломів та нагород.

Студентський науковий гурток надбав великого виховного значення; специфікою його стала серйозна експериментальна робота, що сприяє підготовці високо кваліфікованих фахівців. Так, з числа гуртківців кафедри вийшла велика плеяда керівників морфологічних кафедр та лабораторій, гістологів-викладачів та працівників науково-дослідних установ. Активна робота студентів-науковців сьогодні додає впевненості у збереженні і продовженні славних наукових традицій, сформованих на кафедрі гістології протягом 85 років її розвитку.

Результати досліджень, що проводяться на кафедрі гістології, широко використовуються при проведенні наукових розробок в інших наукових установах, а також у педагогічній діяльності.

Як і раніше, найважливішу роль у діяльності кафедри гістології відіграє навчальний процес, в який за ініціативою завідувача кафедрою І.В.Твердохліба впроваджені й продовжують розроблятися нові форми викладання гістології. Особливе місце при цьому посідає лекційний курс, до якого пред'являються цілком обгрунтовані вимоги – викладення базових даних про будову і гістофізіологію тканин і органів, висвітлення проблемних питань того матеріалу, що розглядається, залучення даних суміжних дисциплін. В умовах значного зростання фактологічного матеріалу, надбаного сучасною морфологією, провідною проблемою стає вибір найбільш важливих (з точки зору професійної освіти) блоків інформації, які послідовно і логічно можуть бути викладені в регламентованому і обмеженому за часом лекційному курсі. З 2000 року на кафедрі гістології в рамках діючої програми з гістології проводиться читання лекційного курсу, що передбачає ряд методологічних особливостей:

1. Значне скорочення інформації, що дублює матеріали офіційного підручника.

2. Поглиблення викладу комплексів наукових даних, що відображають базові механізми функціонування біосистем на різних рівнях організації.

3. Формування тематичних блоків інформації, що надаються студентам для самостійного вивчення.

Поряд з перебудовою лекційного курсу на кафедрі певних змін зазнав і гістологічний практикум – поряд з традиційною мікроскопією на практичних заняттях все активніше використовується поточна рейтингова оцінка знань, тестовий контроль, стандартизований протокольний альбом, необхідна демонстраційна техніка тощо. У зв’язку з цим на кафедрі проведена значна робота по переобладнанню та технічному забезпеченню лекційних аудиторій та учбових класів, науково-методичному та програмному забезпеченню викладання гістології. Велику допомогу в засвоєнні студентами дисципліни надає кафедральний навчальний музей, який наочно представляє матеріал з гістології, цитології та ембріології на грунті результатів власних досліджень викладачів кафедри гістології нинішніх та минулих років.

Певний внесок до навчального процесу сьогодні робить залучення потужностей мережі іnternet, обмін досвідом з морфологічними кафедрами вищих медичних закладів України та інших країн, використання сучасних вітчизняних та іноземних підручників, посібників, комп’ютерних програм.

Велику увагу викладачі кафедри приділяють інтеграції викладання гістології, цитології та ембріології з програмами інших суміжних дисциплін – нормальної та патологічної анатомії, біології, нормальної та патологічної фізіології, мікробіології, біохімії. Протягом останніх років впроваджена ще одна важлива форма інтеграції базової освіти з інтересами клінічних дисциплін – проведення міжкафедральних студентських конференцій сумісно з кафедрами урології, анестезіології та інтенсивної терапії, травматології та ортопедії.

Протягом 85-річного розвитку кафедри гістології відбувалися значні події та зміни у навчальному процесі, які значною мірою були пов’язані з історією розвитку нашої академії та розвитком медико-біологічних дисциплін. Кафедра з честю пройшла складний шлях від викладання описової гістології через тернини ідеологічного обмеження науки до реалізації сучасної науково-освітянської програми підготовки кваліфікованих медичних кадрів.

За зміною дат, явищ, блискучих індивідуальностей представників Дніпропетровської гістологічної школи виявляється єдиний процес становлення її традицій та досвіду, єдина логіка розвитку школи як цілого. Сьогодні кафедра бачить свій майбутній успішний розвиток у зберіганні і подальшому розвитку цих традицій. Колектив кафедри націлений на удосконалення системи сучасної базової медичної освіти, заснованої на принципах молекулярної гістології, а також на розгортання потужної наукової бази для вирішення актуальних питань теоретичної і практичної кардіології та кардіохірургії.

Отже, кафедра гістології – не тільки учбовий підрозділ нашої академії. Це – органічний сплав педагогічної майстерності, науки й високої етики – всього того, що так необхідно сучасному лікарю.

  Вверх 
 
UNDER CON$TRUCTION! Уважаемые коллеги!
Большинство страниц веб-сайта НТ АГЕТ ожидает Вашей информации.
Будем очень благодарны за Ваши рекомендации и пожелания относительно информационного наполнения страниц сайта, дизайна и структуры веб-сайта вообще.
// Координатор - Твердохлеб Игорь Владимирович, д.м.н., профессор, зав. каф. гистологии ДГМА (056-7135323). [ e-mail ]
// Ответственный за создание и поддержку веб-сайта - Горбунов Андрей Александрович. [ e-mail ]
(Если Вам понравился веб-сайт и Вы хотите создать свой - обращайтесь!)
© 2004-2012, НТ АГЕТ.
© Разработка, дизайн, поддержка — Днепропетровск, ДГМА, кафедра гистологии.
На правах рекламы: Інтернет магазин меблів в Івано-Франківську eco-mebli.net .
Ключевые слова: Медицинское образование навчання обучение, медицина, кафедры анатомии, гистологии, хирургии ВУЗы, медицинские институты; факультет, Faculty, Medical education learning, anatomy, histology; Morphologic departments, higher medical institutions.
Rambler's Top100